«Помічниця для боса»
Уляна Пас

Розділ 1

  Сьогодні найпаскудніший день з усіх можливих! Ну справді, з самого ранку татко вирішив прочистити мені мізки та нагадати, що я – найгірша його донька! Що не зроблю – все не так! Тоді який толк у моїх починаннях? Ну так, не можу я знайти себе у цьому світі, так це тимчасово! От зрозумію, до чого душа лежить – і все піде як по маслу.

  Татко цього второпати не може, і його злить, що у свої двадцять чотири я продовжую тринькати його гроші, жити у його квартирі і їздити на його тачці.

  От моя сестра Вікторія – зовсім інша справа! Гордість родини Соколових! Закінчила школу з золотою медаллю, а універ – з відзнакою. Тепер вона допомагає таткові в бізнесі, а я у цій дивній справі нічого не розумію.

  Це ж татко змусив мене вступити на факультет міжнародних відносин. І його мало хвилювало, що не моє це зовсім. Зате тепер я знаю кілька мов, але уявлення не маю, де ці вміння мені допоможуть.

  – Не засмучуйся, Нес. Ну хіба це вперше татко виносить тобі мозок? – підтримує мене подруга Єва. На щастя, вона у мене є. Через свій складний характер мені важко знайти спільну мову з іншими людьми. А от з нею ми знайомі ще зі школи, і цю дружбу я дуже ціную.

  – Не вперше, але мені набридло слухати про те, що я не така, як Вікторія, – бурчу.

  Розмовляю з подругою на гучному зв’язку, тому що притуляти телефон до вуха однією рукою, а іншою керувати автомобілем – взагалі незручно. А ще я дуже не хочу розбити свою крихітку. Буде ще одна нагода у тата сказати, що навіть автівкою керувати я не вмію.

  – Розумію тебе, – співчутливо говорить Єва. – Давай до мене зараз. Якраз через двадцять хвилин обідня перерва. Кави вип'ємо. Поговоримо.

  – Чудова ідея, – погоджуюся. Повертатися у порожню квартиру немає жодного бажання, а от провести час з подругою – залюбки.

  Головне – вчасно до неї доїхати, а то з такими заторами це малоймовірно. Тільки-но збираюся перелаштуватися в інший ряд, де автомобілі рухаються значно швидше, якийсь мудак підрізає мене, і цей скрип металу об метал, швидше за все, буде снитись мені в страшних снах.

  Розумію, що зачепила його, або ж навпаки, і відчуваю, як спиною тече холодний піт, а руки стискаються в кулаки. Вмикаю аварійку і мало зважаю на те, що ми своїми автомобілями перекрили практично дві смуги.