«Пікнік на льоду»
Андрій Курков

Пiкнiк на льоду
Андрiй Юрiйович Курков

Журналiст Вiктор Золотарьов #1
Головний герой роману «Пiкнiк на льоду» – журналiст Вiктор Золотарьов – отримуе незвичайне завдання вiд однiеi провiдноi газети: писати некрологи про вiдомих впливових людей, якi… поки ще живi. Поступово вiн розумiе, що став учасником серйозноi гри якихось тiньових структур, вийти з якоi живим практично неможливо…

Андрiй Юрiйович Курков

Пiкнiк на льоду

Родинi Шарп

iз вдячнiстю

присвячуеться

1

Спочатку за метр вiд його ноги впав камiнь. Вiктор озирнувся – двое чоловiкiв з посмiшечкою дивилися на нього. Один з тих, що стояв бiля розiбраноi брукiвки, нагнувся, взяв ще один кругляк i, немовби граючи в кегельбанi, покотьма пожбурив камiнь у його бiк. Вiктор зiрвався з мiсця i швидким кроком, що цiлком був схожий на спортивну ходьбу, завернув за рiг. «Головне – не бiгти!» – повторював вiн собi.

Зупинився вже бiля дому. Позирнув на вуличний годинник угорi: дев’ята вечора. Тихо й безлюдно. Зайшов у парадне. Тепер уже не лячно. Звичайним людям просто нудно жити, розваги для них тепер не по кишенi. Тому й кругляки котяться.

Вечiр. Кухня. Темiнь. Просто вiдiмкнули електрику i свiтло згасло. В темрявi чутно неквапнi кроки пiнгвiна Мишка: вiн з’явився у Вiктора рiк тому восени, коли зоопарк роздавав голодних тварин усiм, хто зможе iх прогодувати. Вiктор тодi поiхав i взяв королiвського пiнгвiна. За тиждень перед тим його покинула подруга. Йому було самотньо, але пiнгвiн Мишко принiс iз собою ще й свою самотнiсть, i тепер двi самотностi просто доповнювали одна одну, створюючи радше враження взаемозалежностi, нiж дружби.

Вiктор вiдшукав свiчку, запалив ii й поставив у майонезнiй баночцi на стiл. Поетична недбалiсть вогника змусила його знайти в пiвмороцi ручку й папiр. Вiн сiв до столу, аркуш паперу помiж ним i свiчкою. Цей аркуш треба було заповнити. Якби Вiктор був поетом – побiг би по бiлому аркушi римований рядок, але вiн не поет. Вiн – лiтератор, котрий застряг мiж журналiстикою i дрiбною прозою. Найвдалiше, що у нього виходить, – це короткi оповiдання. Дуже короткi. Такi короткi, що навiть якщо за них платитимуть – йому на це не прожити.

На вулицi пролунав пострiл.