Вірш «Орфей, Еврідіка, Гермес» Райнера Марії Рільке
Була це душ копальня дивовижна,- у ній, як жили тихих срібних руд, тяглись вони крізь тьму. Поміж корінням струміла кров, що до людей пливла; тяжким порфіром в тьмі вона здавалась. Ото й увесь багрянець. Там були урвисті скелі, і ліси безлюдні, і зведені над пусткою мости, і той сліпий, великий, сірий став, що над своїм глибоким дном повиснув, як небо дощове над краєвидом. І поміж піль, полога і сумирна, виднілася бліда стяга? дороги, простелена, мов довге полотно.
Дорогою цією йшли вони:
Попереду ішов стрункий мужчина в киреї голубій; він нетерпляче і мовчазливо в далечінь вдивлявся, і крок його жадібно жер дорогу великими шматками; в нього руки звисали з-під киреї тяжко й хмурно, немов забули вже про легкість ліри, яка отак була вросла в лівицю, як віть троянди у гілки оливи. Чуття у ньому начебто двоїлись, бо мчався зір, неначе пес, вперед, вертався, і спинявся, і чекав на повороті ближчому дороги,- а нюх і слух позаду залишались. Йому здавалось іноді, що він вчуває кроки кожного з двох інших, які за ним узвозом вгору йшли. Проте це тільки крок його лунав і вітер ззаду торгав за кирею. Та він собі казав: “Вони ідуть”, казав це гучно й до луни вслухався. Вони ідуть, але страшенно тихо обоє ходять. От якби посмів він обернутись (але обертатись було йому заказано при ділі, яке він майже довершив),— тоді побачив би, що йдуть обидва тихі:
це бог мандрівок і доручень дальніх дорожній шлик над світлими очима, вперед простерта палиця струнка, маленькі крила, що об ступні б’ють, і звірена його руці — вона. Така кохана,— то її ця ліра оплакала за плакальниць усіх, аж світ на плач суцільний обернувся, де знову все було: і ліс, і діл, і шлях, і поле, і ріка, і звір; але й в плачливому отому світі так само, як над іншою землею, і сонце йшло, й зоріло тихе небо, плачливе небо в скривлених зірках,- така Кохана.
Тепер вона ступає поруч бога, хоч довгий саван заважає йти, невпевнена, і ніжна, і терпляча. Вона неначе стала при надії, не думала й про мужа, що простує попереду, не думала й про шлях, що приведе її назад в життя.
Вона в собі вся скупчилась, посмертям наповнена по вінця. Як плід вбирає солодощі й тьму, вона ввібрала в себе смерть велику, таку нову, що й не збагнути їй.
В дівочості новітній, неторка?нній вона вже існувала; стать її була, немов надвечір юна квітка, і так одвикли від звичаїв шлюбних у неї руки, що й самого бога безкрайно лагідний напутній дотик її вражав, немов надмірна близькість.
Вона уже — не та білява жінка, оспівана колись в піснях поета, вона уже — не пахощі й не острів широкої постелі, бо уже вона не власність жодного мужчини.
Її розв’язано, мов довгі коси, і віддано, мов пробуялу зливу, й поділено, немов запас стокротний.
Вона — вже корінь, і коли нараз її спинив і з розпачем промовив до неї бог: “А він таки оглянувсь”,- безтямно й тихо запитала: “Хто?”
А там здаля, при виході у світло, стояв хтось темний, що його обличчя не розпізнати. Він стояв і бачив, як на стезі дороги польової печальнозорий бог і посланець безмовно обернувся, щоб іти за постаттю, яка назад верталась, хоч довгий саван заважав іти, невпевнена, і ніжна, і терпляча.
1904
Перекладач: Микола Бажан
Аналіз вірша «Орфей, Еврідіка, Гермес» Райнера Марії Рільке
Вірш «Орфей, Еврідіка, Гермес» Райнера Марії Рільке чудово переплітає символізм та міфічні мотиви, які автор використав як першооснову для свого твору. Для написання цієї поезії Рільке використовує античний мотив про перебування Орфею в царстві смерті, яке належало братові Зевса – Аїдові. Письменник тонко переплітає мотив таланту людини та почуття кохання. Поезія дає зрозуміти, як такі високі почуття переплітаються в душі людини. Також автор демонструє, що для нього Орфей був натхненником та творцем справжньої високої поезії, яка захоплювала його душу та розум.
Важко не помітити паралель, яку автор виносить в головну думку своєї історії. Мова йде про те, що своєрідним Орфеєм має бути кожен письменник, щоб його слухали, затамувавши подих. Попри красу свого співу та свій неймовірний талант, головний герой глибоко нещасний. Все тому, що його кохана жінка Евридіка перебуває в царстві мертвих й це штовхає юнака відправитись туди, що повернути її до життя, а собі дати новий сенс для існування.
Зустрівши її в підземному царстві, від має вивести її звідти, жодного разу не обернувшись. Проте виконати її Орфей був не в змозі. Цим письменник показує, що смерть – така ж сама частина життя, й вона є невідворотною для кожної живої істоти.
Потужним інструментом для висловлення своєї думки стає символізм. Завдяки ньому Рільке передає саме ті сенси, які вважає найбільш важливими в житті людини. Крім Орфея, глибокий символізм має образ Евридіки, адже на думку автора вона є втіленням жіночності та всього жіночного загалом.
Також вона дуже сильно змінилась після того, як потрапила до потойбічного світу, ставши набагато виваженою та спокійнішою. Підсумовуючи, вірш Рільке залишається важливою частиною світової поезії через філігранне використання класичних образів зі значним розширенням їх сенсів.
Автор передає, як зачудовано увесь навколишній світ слухає спів Орфея. Таким співцем має бути і поет. Його мають слухати, наслідувати і захоплюватися його поезією.
У вірші “Орфей, Еврідіка, Гермес” розповідається про спробу Орфея вивести із підземного царства свою кохану Еврідіку.
Коли хочеться читати завжди і будь-де, можна завантажити книги на нашому сайті. У нас є різні книги, як поеми, романи, вірші, детективи, фентезі. А щоб більше дізнатись про історію, можна ознайомитись з анотацією, стислим переказом, а також відгуками вже прочитавших її людей.
Можна завантажити книгу, або слухати аудіо книгу / аудіокнигу (mp3). Щоб скачати книгу «Орфей, Еврідіка, Гермес» Райнера Марії Рільке українською мовою повністю безкоштовно, без
реєстрації та смс на електронну книгу, на телефон з ОС Андроїд (android),
айфон, ПК (комп’ютер), айпад, треба вибрати один з форматів: fb2 (фб2), txt (тхт), rtf (ртф), epub (епаб).
В кожний літературний твір автор вкладає ідею, талант та власний стиль. А тому у нас ви знайдете під кожною книгою найцікавіші цитати, рецензії, короткий зміст. Все це допоможе вам обирати таку літературу, від якої ви отримаєте максимальне задоволення і користь.
Відгуки на вірш «Орфей, Еврідіка, Гермес» Райнера Марії Рільке
Залишити відповідь