«Нічний репортер»
Юрій Винничук

Нiчний репортер
Юрiй Павлович Винничук

Подii повiстi «Нiчний репортер» вiдбуваються у Львовi в 1938 роцi. Журналiст Марко Крилович, якого прозвали «нiчним репортером» за його нiчнi репортажi з життя мiського дна, береться розслiдувати вбивство кандидата в президенти мiста. При цьому вiн потрапляе в рiзноманiтнi як любовнi, так i кримiнальнi пригоди, iнколи ризикуючи життям.

Марковi неофiцiйно допомагае комiсар полiцii Роман Обух, якого начальство вiдсторонило вiд розслiдування вбивства. А тим часом у справу втручаються нiмецькi й советськi шпигуни, розслiдуванням зацiкавлюеться також польська контррозвiдка. Окремий iнтерес виявляють i кримiнальнi кола.

Перед нами постае мальовничий i яскраво описаний злочинний свiт тогочасного Львова, шинки-мордовнi, батяри, заклади для повiй. Читачевi доведеться разом з героями розплутувати загадку за загадкою на тлi тривожного настрою львiв'ян, якi живуть у передчуттi вiйни.

Винничук Юрiй Павлович

Нiчний репортер

Передмова

Цю повiсть я почав писати у 1979-му, а у 1980-му завершив з тим, що вона матиме продовження. Великих надiй на публiкацiю я не мав. Писати кримiнал про советський час так, як того вимагала тогочасна ситуацiя, я не мiг, менi це було страшенно нудно та, зрештою, я й не читав нiчого про бравих мiлiцейських слiдчих. Виховувався я на зарубiжних детективах i прочитав iх безлiч, переважно польською i чеською.

На ту пору вже лежала без руху перша частина «Дiв ночi», яку опублiкувати я не мiг. Вiдтак до неi додалися гори списаного паперу новоi повiстi, передруковувати весь текст було лiньки. Я видрукував лише один роздiл i послав у журнал «Днiпро» та занiс у львiвський «Жовтень». Редактор «Днiпра» Володимир Дрозд повiдомив, що повiсть про Львiв його не цiкавить. Роман Іваничук, який завiдував вiддiлом прози в «Жовтнi», сказав, що iм теж не пiдiйде.

Гори паперу залишилися спочивати до кращих часiв. А потiм я про них забув. Хоча вже з 1990-х можна було те все публiкувати. Та я мав певнi сумнiви щодо того, чи вартуе воно друку. А недавно я залiз у тi папери, став читати i побачив, що вийшла цiлком пристойна повiсть. Я ii набрав на комп’ютерi, допрацював, збагативши реалiями, про якi не мав поняття в тамту советську епоху, i ось вона перед вами.