Вірш «Не боюсь я ні бога, ні біса»
Іван Франко

Вірш «Не боюсь я ні бога, ні біса» Івана Франка вперше було надруковано у 1893 році у книзі «З вершин і низин». Це ще один поетичний твір, який розкриває тонку і чутливу душу поета і чоловіка, який здатен щиро і ніжно кохати жінку навіть тоді, коли знає, що вона не відповість йому взаємністю.

У даному вірші Франко розповідає про ліричного героя, який може пережити будь-які труднощі в житті, впоратись з ворогами, не злякатись смертельної небезпеки, але є дещо, що йому витримати дуже важко. Герой звертається до своєї коханої і розповідає, що навіть у ті моменти, коли вона гнівається, він бачить її гарною і не реагує на такі негативні емоції, бо вони його налякати не можуть.

Витримати ліричний герой не може лише ті ситуації, коли бачить на обличчі своєї милої смуток, коли відчуває, що в її душі є якийсь біль, що сльози вже підступають. Коли у її погляді читається німий біль, тоді закоханий герой відчуває, що і його «серце стискає, мов кліщами, холодна тривога».

Значно легше допомогти людині, коли у неї біда, яку видно, а коли це душевні страждання і переживання, які неможливо побачити і оцінити їх силу, розрадити буває надто складно. Оскільки герой щиро і всім серцем любить дівчину, йому б хотілось, щоб на її обличчя не лягала «хмарою жалісна туга», а в очах не читалась «розпука», бо тоді він сам втрачає стійкість і страждає, якщо не може допомогти чи втішити…

Читайте також усі 👉 Вірші Івана Франка 👈 на нашому книжковому сайті Читака.