«Голова з площі Пігаль»
Андрій Кокотюха

Голова з площi Пiгаль
Андрiй Анатолiйович Кокотюха

Ретророман
Париж, весна 1923 року. Мiсто Сонця, як i вся Європа, поволi приходить до тями пiсля Великоi вiйни. Вона змiнила свiтовий порядок, забрала мiльйони життiв, скалiчила долi людей. Вiдчув на собi змiни й Клим Кошовий. Бойовi дii, поразка, табiр, i ось тепер – сумне життя емiгранта, особи без громадянства та майбутнього. Але одного разу в дверi комiрчини Клима постукали – i все враз змiнилось. Париж сколихнула страшна подiя: на площi Пiгаль знайшли вiдтяту голову. Справа стае для Кошового особистою – у вбивствi пiдозрюють Магду Богданович, кохану Клима, яку вiн вважав утраченою. Климовi треба знайти справжнього вбивцю. На шляху Клима – багатi аристократи, божевiльнi бандити та озлобленi на весь свiт, скалiченi вiйною ветерани. А часу – лише три днi…

Андрiй Кокотюха

Голова з площi Пiгаль

ISBN 978-966-03-7113-2

ISBN 978-966-03-9276-2

© А. А. Кокотюха, 2020

© М. С. Мендор, художне оформлення, 2020

© Т. М. Власюк, iлюстрацii, 2020

© Видавництво «Фолiо», марка серii, 2015

?

Дякую всiм, хто наблизив Париж до мене, а мене – до Парижа:

Туристичнiй фiрмi «Феерiя» i особисто Ігоревi Захаренку

Культурному центру при Посольствi Украiни в Парижi i особисто Наталi Кочубей

Бiблiотецi Симона Петлюри в Парижi i особисто Ярославi Йосипишин та Дарii Мельникович

А також:

Іннi Власюк, украiнськiй блогерцi в Парижi;

Аллi Лазаревiй, журналiстцi, власкору журналу «Украiнськiй тиждень» у Францii;

Іринi Дмитришин, перекладачцi, лiтературознавицi;

Оленi Ящук-Коде, письменницi, спiворганiзаторцi «Лiтературних прогулянок у Парижi»;

Андрiевi Шкiлю, украiнському дослiднику Парижа.

Друзi та колеги, mes chers amis, без вас ця книга ще б довго не була написана…

Париж, березень 1923 року, площа Пiгаль[1 - Площа Пiга?ль (Place Pigalle) – площа в Парижi, на межi 9-го та 18-го мунiципальних округiв. Названа на честь французького скульптора Жана-Батиста Пiгаля (1714–1785). Дала назву вiдомому кварталу Пiгаль, який в першiй половинi ХХ столiття славився своiми борделями.]

Сто шiстдесят чотири.

Саме стiльки днiв у Парижi дощить. Хто це порахував, Одрi не знала.