Печально я дивлюсь на наше покоління! Порожнє жде його чи темне майбуття. Під темним тягарем зневіри й розуміння Без дії відцвіте його життя. Багаті ми ще тільки із колиски Спізнілим розумом і вадами батьків, І томить нас життя, немов кайданів стиски, Немов бенкет у ворогів. До зла й добра ганебно ми байдужі, Ми рано в’янемо, не знавши боротьби, Перед погрозами — затуркані раби. Так бідний овоч, завчасу дозрілий, Ні сна, ні оману не тішачи у нас, Між квітами висить, чужак осиротілий, І час їх розцвіту — його падіння час! В безплідній мудрості ми розум засушили, Ганебно криючи від друзів і братів Надії молоді і благородні сили, Що глум зневір’я холодом побив. Лише торкнувшися до чаші насолоди, Її ми в юності вже розлили, І, щастя боячись, немов тяжкої шкоди, Його найкращий сік ми геть спили. Ні сни поезії, ані мистецтва мрії Солодким захватом не палять серце нам, І решта почуттів у грудях марно тліє, Мов скарб занедбаний, мов запустілий храм. Ми й ненавидимо, і любим випадково, Без жертв марнуючи і гнів свій, і любов, І холод у душі панує в нас зимовий, Коли вогнем палає кров. І предків нам нудні утіхи та забави, Дитяча і скупа дрібна розпуста їх, І до труни йдемо без щастя ми і слави, Безсилий затаївши сміх. В пустелю забуття похмурою юрбою Пройдем по світу ми без шуму і сліда, Не кинувши вікам ні думки осяйної, Ні генієм зігрітого труда. І прах наш, з вироком судді й громадянина, Нащадок оганьбить презирством без кінця, Скорботним насміхом ошуканого сина Із марнотратника — отця. Перекладач: О. Грязнов
З печаллю я дивлюсь на наше покоління: Його майбутнє темне і сумне! Тим часом в сумнівах, без діла, без стремління Його порожня молодість мине. Ще змалечку зазнали ми огуди За помилки батьків, за їх зухвалий злет. Життя дратує нас, як рівний шлях в нікуди Або розтягнутий бенкет. До зла й добра однаково байдужі, Ми рано в’янемо без спроби боротьби, Бо перед силою хирляві та недужі, А перед владою – покірливі раби. Так чахлий плід, дозрілий передчасно, Чий смак і вигляд не привабить нас, Висить між квітами, що розпустились рясно, І час їх розквіту – його падіння час!
Безплідністю наук ми розум засушили, Сховавши заздрісно від друзів і близьких Нікчемні залишки розтраченої сили, Думок, надій і пристрастей своїх. Ледь доторкнулись ми до чаші насолоди, Та чистоти ми тим не зберегли. З житейських радощів, із кожної нагоди Ми кращий сік поспішно здобули.
Мистецькі витвори, поезії перлини Солодким захватом наш розум не п’янять. Звичайні почуття, властиві для людини, В душі, неначе скарб, навчились ми ховать. Ненависть і любов в її глибинах скрито. Не здатні ми до жертв за почуття свої. І холод у душі царює цілковито, Коли вогонь кипить в крові. І предків буйних не приваблюють забави, Їх добросовісна розпуста нам нудна. До гроба ми йдемо без щастя і без слави, Хоч і не наша тут вина.
Похмурим натовпом, без злету і падіння, Ми пройдемо свій шлях у визначений строк, Не кинувши вікам ні гідного творіння, Ні генієм народжених думок. І прах наш в запалі судді й громадянина Потомок скривдить парою рядків: Дошкульним насміхом обдуреного сина Із марнотратників-батьків.
Аналіз вірша «Дума» Михайла Лермонтова
Вірш «Дума» Михайла Лермонтова написано було у 1838 році, коли імператорська цензура контролювала кожне людське слово, а поетам і письменникам приділялась особлива увага.
У цьому творі автор звертається одночасно до представників молодого покоління і до майбутніх нащадків. Одразу ж після виходу вірша про нього почали говорити як критики, так і звичайні люди. Усі сперечались і намагались зрозуміти, що ж насправді хотів сказати автор.
Щоб дізнатись, про що писав автор, варто читати вірш «Дума» Михайла Лермонтова українською мовою на нашому сайті. Ідея його створення прийшла до поета у період, коли він перебував на Кавказі у засланні.
Туди його відправили за вільнодумство і відкрите виявлення думок, які владі не подобались. Знайомство і спілкування з одним колишнім декабристом надихнуло Лермонтова написати цей вірш.
Він порівнював молоде покоління свого часу і людей, які проявляли свій міцний і бунтарський характер у нещодавньому минулому. Відмінності між ними вражали поета, він розумів, що талановита молодь перетворюється на егоїстичну масу, так і не знайшовши спосіб і місце для самовираження. Глибокі й тривалі філософські роздуми про сенс людського життя, а також місця кожної людини у суспільстві підштовхнули Лермонтова до створення своєї «Думи».
“Дума” – вірш Михайла Лермонтова.
Ми НЕ розповсюджуємо книгу (файли) безкоштовно для скачки, оскільки це порушує Авторське право. Наш сайт носить виключно інформативний характер, де читачі можуть ознайомитися цікавим описом книги від нашого сайту, з анотацією від видавництва, відгуками та цитатами з книжки. Для того щоб отримати книгу, ми пропонуємо пропонуємо вам список посилань інтернет-магазинів для того, щоб ви змогли купити, слухати читання книги (аудіокнигу в mp3 (мп3)), завантажити / скачати або читати онлайн повну версію книги «Дума» Михайла Лермонтова та насолоджуватися нею.
Як правило, на сайтах-партнерах ви зможете знайти такі формати книги «Дума» Михайла Лермонтова: fb2 (фб2), txt (тхт), rtf (ртф), epub (епаб), pdf (пдф) українською мовою, які підійдуть на такі пристрої як - електронна книга, телефон на Андроїд (android), айфон, ПК (комп'ютер), айпад.
Якщо ви є правовласником книги «Дума» Михайла Лермонтова і бажаєте, щоб ми видалили її з нашого книжкового сайту, будь ласка, напишіть нам на пошту abuse.knigi@gmail.com і ми в найкоротші терміни її видалимо.