Чекаю дня, коли собі скажу: оця строфа, нарешті, досконала. О, як тоді, мабуть, я затужу! І як захочу, щоб вона сконала. І як злякаюсь: а куди ж тепер?! Уже вершина, де ж мої дороги? …Він був старий. Старий він був. Помер. Йому лизали руки епілоги. Йому приснився жилавий граніт. Смертельна туга плакала органно, Він Богом був. І він створив свій світ. І одвернувся: все було погано. Блукали руки десь на манівцях, тьмяніли фрески і пручались брили. Були ті руки в саднах і в рубцях — усе життя з камінням говорили. Вже й небо є. А стелі все нема. Пішли дощі. Хитались риштування. Внизу ревла і тюкала юрма. Вагою пензля металися вагання. А він боявся впасти на юрму. Сміялись в спину скіфи і етруски. І він зірвавсь. Не боляче йому, бо він розбився на камінні друзки. І ось лежить. Нема кому стулить його в одне на плитах базиліки… Прокинувся. Нічого не болить. Все віднялось. І це уже навіки, Нажився він. І недругів нажив. Було йому без року дев’яносто. Життя стужив і друзів пережив, і умирав зажурено і просто. Важкі повіки… стежечка сльози… і жаль безмірний однієї втрати: “В мистецтві я пізнав лише ази. Лише ази! Як шкода умирати…” Земля пером. Чудний був чоловік. Душа понад межею витривалості. Щоб так шукати, і за цілий вік — лише ази! — ні грана досконалості.
Ти, незглибима совісте майстрів, тобі не страшно навігацій Лети! Тяжкий був час. Тепер кого не стрів, — усі митці, художники й поети. Всі генії. На вічні терези кладуть шедеври у своїй щедроті. Той, хто пізнав в мистецтві лиш ази, був Мікеланджело Буонарроті.
Аналіз вірша «Чекаю дня, коли собі скажу» Ліни Костенко
Вірш «Чекаю дня, коли собі скажу» Ліни Костенко можна назвати лірико-філософським, бо розмірковує у ньому поетеса про призначення митця і про те, що справжній майстер ніколи не припиняє навчатись і вдосконалювати свої вміння. Людиною, про яку протягом всього вірша говорить письменниця, є Мікеланджело Буонарроті, ім’я якого називається лише в останньому рядку.
Цей чоловік був генієм у своїй справі, створив величезну кількість шедеврів, але він ніколи не зупинявся у навчанні. Скільки б він не працював, якими б досконалими не були його рухи, він все одно був переконаний, що йому ще є куди рухатись і чому навчатись.
Це для сторонніх спостерігачів його роботи були досконалими, а сам собі він такого сказати не міг. Бо якби сказав, то в ту ж мить перелякався б, бо не знав би, куди ж тоді рухатись далі. Відсутність розвитку – це шлях до загибелі, у тому числі й загибелі творчості.
Навіть у той момент, коли Мікеланджело вже прощався зі своїм життям, він говорив про те, що встиг пізнати у мистецтві «лиш ази», а значить, йому ще так багато всього хотілось би дізнатись, стільки навчитись.
Шкода було помирати легендарному митцю, знаючи, скільки він ще не встиг. Певно, у тому також проявлялась його геніальність, що він ніколи не зупинявся і завжди прагнув до ще більшої майстерності, хоч сам був для багатьох недосяжним еталоном якості.
Читайте також усі 👉 Вірші Ліни Костенко 👈 на нашому книжковому сайті Читака.
Читайте також усі 👉 Вірші Ліни Костенко 👈 на нашому книжковому сайті Читака.
Ми НЕ розповсюджуємо книгу (файли) безкоштовно для скачки, оскільки це порушує Авторське право. Наш сайт носить виключно інформативний характер, де читачі можуть ознайомитися цікавим описом книги від нашого сайту, з анотацією від видавництва, відгуками та цитатами з книжки. Для того щоб отримати книгу, ми пропонуємо пропонуємо вам список посилань інтернет-магазинів для того, щоб ви змогли купити, слухати читання книги (аудіокнигу в mp3 (мп3)), завантажити / скачати або читати онлайн повну версію книги «Чекаю дня, коли собі скажу» Ліни Костенко та насолоджуватися нею.
Як правило, на сайтах-партнерах ви зможете знайти такі формати книги «Чекаю дня, коли собі скажу» Ліни Костенко: fb2 (фб2), txt (тхт), rtf (ртф), epub (епаб), pdf (пдф) українською мовою, які підійдуть на такі пристрої як - електронна книга, телефон на Андроїд (android), айфон, ПК (комп'ютер), айпад.
Якщо ви є правовласником книги «Чекаю дня, коли собі скажу» Ліни Костенко і бажаєте, щоб ми видалили її з нашого книжкового сайту, будь ласка, напишіть нам на пошту abuse.knigi@gmail.com і ми в найкоротші терміни її видалимо.
Відгуки на вірш «Чекаю дня, коли собі скажу» Ліни Костенко