Вірш «Безмежнеє поле в сніжному завою»
Іван Франко

Вірш «Безмежнеє поле в сніжному завою» Івана Франка важко назвати дуже типовим, чи шаблонним для творчості Каменяра. Він сповнений великої кількості емоцій, що покликані проникнути в душу читача, та змусити його розділити сум, що відчуває ліричний герой історії. Що цікаво, особливим є навіть жанр, в якому написаний твір – романс. Письменник не так часто звертається до пісенної форми подачі, що ще більше підштовхує до того, аби прочитати чи перечитати цей твір.

Тужить головний герой за нерозділеним коханням. Певно, що важко буде знайти письменника кращого, який зміг би перевершити Франка в описі цієї теми, адже емоційність цього твору є ще одним доказом цього твердження. Особлива роль в тексті відводиться тому, щоб максимально повноцінно змалювати портрет героя, що більше нагадує образ, в якому кожен може знайти частинку себе. Він перебуває в полоні смутку та самотності, що взяли верх над його серцем після важкої душевної рани.

Не менш важливу роль в творі грає настрій, що налаштовує читача на сприйняття історії саме в вище окресленому ключі. Для того щоб здолати свій біль герой мусить тікати в поле, яке символічно означає свободу та визволення, але в даному контексті стосується радше втечі від самого себе. Проте, це неможливо, тому ліричний герой мусить прийняти те, що трапилось. Саме це можна назвати головною думкою, яку в вірш заклав Франко.

Читайте також усі 👉 Вірші Івана Франка 👈 на нашому книжковому сайті Читака.