Вірш «Вітрисько»
Тамара Коломієць

Вірш «Вітрисько» Тамари Коломієць присвячений стихії, над якою не владна людина. Природа завжди була невід’ємною частиною людського життя, й особливу роль вона відігравала в житті поетів, що надихались її образами та неспинною силою, що й сьогодні непідвладна людині.

В центрі оповіді письменниці опиняється вітер, що в буденності не чинить людям ніякої шкоди, але може в мить стати тим самим вітриськом, що буде шкодити та руйнувати створене людьми.

Твір побудований у формі діалогу, що написаний верлібром, себто вільним віршем. Головних героїв в творі два, а саме згаданий вітрисько, що є шкідником, та лірична героїня, що просить вітер вгамуватись, а той все одно продовжує робити шкоду. В цьому полягає певний символізм, що вочевидь був закладений авторкою. Мова йде про те, що людина, попри свою могуть, далеко не завжди може контролювати оточуючий її світ.

В кінці сюжету твору вітер персоналізується в людський образ, що свистить та крутиться по селі. В цьому можна помітити навіть біографічні сторінки самої поетеси, яку виховувала бабуся, передаючи онуці народну мудрість та погляд на життя зі здоровим глуздом.

Серед використаних художніх засобів варто відзначити риторичні запитання та оклики, з яких здебільшого і побудований твір. Саме з їх допомогою авторка відтворює діалог героїні та природи, в той час епітети, згадані персоніфікації та метафори дозволили їх передати власні сенси. Пейзажна лірика Коломієць особлива, навіть в контексті модерної творчості шістдесятників, що робить її вартою уваги сучасного читача.