На розпутті кобзар сидить Та на кобзі грає; Кругом хлопці та дівчата — Як мак процвітає. Грає кобзар, виспівує, Вимовля словами, Як москалі, орда, ляхи Бились з козаками; Як збиралась громадонька В неділеньку вранці; Як ховали козаченька В зеленім байраці. Грає кобзар, виспівує — Аж лихо сміється… «Була колись гетьманщина, Та вже не вернеться. Було колись — панували, Та більше не будем! Тії слави козацької Повік не забудем!
Встає хмара з-за Лиману, А другая з поля; Зажурилась Україна — Така її доля! Зажурилась, заплакала, Як мала дитина. Ніхто її не рятує… Козачество гине; Гине слава, батьківщина; Немає де дітись; Виростають нехрещені Козацькії діти; Кохаються невінчані; Без попа ховають; Запродана жидам віра, В церкву не пускають! Як та галич поле криє, Ляхи, уніати Налітають,— нема кому Порадоньки дати. Обізвався Наливайко — Не стало Кравчини! Обізвавсь козак Павлюга За нею полинув! Обізвавсь Тарас Трясило Гіркими сльозами: «Бідна моя Україно, Стоптана ляхами!» Україно, Україно! Серце моє, ненько! Як згадаю твою долю, Заплаче серденько! Де поділось козачество, Червоні жупани? Де поділась доля-воля, Бунчуки, гетьмани? Де поділися? Згоріло А чи затопило Синє море твої гори, Високі могили? Мовчать гори, грає море, Могили сумують, А над дітьми козацькими Поганці панують. Грай же, море, мовчіть, гори! Гуляй, буйний, полем! Плачте, діти козацькії,— Така ваша доля! Обізвавсь Тарас Трясило Віру рятовати, Обізвався, орел сизий, Та й дав ляхам знати! Обізвався пан Трясило: «А годі журиться! А ходім лиш, пани-брати, З поляками биться!»
Вже не три дні, не три ночі Б’ється пан Трясило. Од Лимана до Трубайла Трупом поле крилось. Ізнемігся козаченько, Тяжко зажурився, А поганий Конецпольський Дуже звеселився; Зібрав шляхту всю докупи Та й ну частовати. Зібрав Тарас козаченьків — Поради прохати: «Отамани товариші, Брати мої, діти! Дайте мені порадоньку, Що будем робити? Бенкетують вражі ляхи – Наше безголов’я». «Нехай собі бенкетують, Нехай на здоров’я! Нехай, кляті, бенкетують, Поки сонце зайде, А ніч-мати дасть пораду,— Козак ляха знайде».
Лягло сонце за горою, Зірки засіяли, А козаки, як та хмара, Ляхів обступали. Як став місяць серед неба, Ревнула гармата; Прокинулись ляшки-панки — Нікуди втікати! Прокинулись ляшки-панки, Та й не повставали: Зійшло сонце — ляшки-панки Покотом лежали.
Червоною гадюкою Несе Альта вісти, Щоб летіли крюки з поля Ляшків-панків їсти. Налетіли чорні крюки Вельможних будити; Зібралося козачество Богу помолитись. Закрякали чорні крюки, Виймаючи очі; Заспівали козаченьки Пісню тії ночі,— Тії ночі кривавої, Що славною стала Тарасові, козачеству, Ляхів що приспала.
Над річкою, в чистім полі, Могила чорніє; Де кров текла козацькая, Трава зеленіє. Сидить ворон на могилі Та з голоду кряче… Згада козак гетьманщину, Згада та й заплаче!» Умовк кобзар, сумуючи: Щось руки не грають. Кругом хлопці та дівчата Слізоньки втирають.
Пішов кобзар по улиці — З журби як заграє! Кругом хлопці навприсядки, А він вимовляє: «Нехай буде отакечки! Сидіть, діти, у запечку, А я з журби та до шинку, А там найду свою жінку, Найду жінку, почастую, З вороженьків покепкую».
Аналіз вірша «Тарасова ніч» Тараса Шевченко
Вірш «Тарасова ніч» Тараса Шевченка – це погляд Кобзаря українського народу на те, як українство боролося в славетні роки козацтва проти польських загарбників. Письменник возносить сміливість та мужність козацького люду, що був здатен на подвиг та боротьбу за власне визволення з неволі. Для твору характерна однозначність, з якою автор описує козаків, як «лицарів степу» та ляхів, як тих, хто поневолив його народ та був з ним неймовірно жорстоким.
В центр своєї історії Шевченко ставить події антипольського повстання, що трапилось в 1630 році. Проте, що властиво для письменника, твір має подвійну структуру і складається зі співу кобзаря, що відображає сучасність, а сама пісня є оповіддю минулого, коли українці боролись за свою свободу.
Головними персонажами, окрім кобзаря в якості ліричного героя, є очільник повстання, козак Трясило та шляхтич Конецпольський, що головував над поляками. До речі, читати онлайн вірш «Тарасова ніч» Тараса Шевченка українською мовою можна на нашому сайті електронних книг.
Твір сповнений великої кількості метафор та епітетів, що символізують собою різні образи, які були б притаманні цьому епосу. Першим таким образом є вищезгаданий кобзар, що несе в народ пісню про його славне минуле. Також важливу роль відіграли образи ночі та могили.
Скачати вірш Вірш «Тарасова ніч» Тараса Шевченка можна безкоштовно, без реєстрації та sms (смс) в таких форматах, як fb2 (фб2), txt (тхт), rtf (ртф), epub (єпаб), скориставшись нашим ресурсом електронних книг.
Тут ви можете слухати читання онлайн вірш “Тарасова ніч” Тараса Шевченка українською мовою абсолютно безкоштовно.
“Тарасова ніч” — історична поема Тараса Шевченка, перший з творів, у якому він звернувся до поетичного осмислення історичного минулого України. У поемі з великою силою висловлене народне розуміння минулого як героїчної доби козацької вольниці, що сприймалась як протиставлення кріпосницькому гнітові сучасної поетові України.
Ми НЕ розповсюджуємо книгу (файли) безкоштовно для скачки, оскільки це порушує Авторське право. Наш сайт носить виключно інформативний характер, де читачі можуть ознайомитися цікавим описом книги від нашого сайту, з анотацією від видавництва, відгуками та цитатами з книжки. Для того щоб отримати книгу, ми пропонуємо пропонуємо вам список посилань інтернет-магазинів для того, щоб ви змогли купити, слухати читання книги (аудіокнигу в mp3 (мп3)), завантажити / скачати або читати онлайн повну версію книги «Тарасова ніч» Тараса Шевченко та насолоджуватися нею.
Як правило, на сайтах-партнерах ви зможете знайти такі формати книги «Тарасова ніч» Тараса Шевченко: fb2 (фб2), txt (тхт), rtf (ртф), epub (епаб), pdf (пдф) українською мовою, які підійдуть на такі пристрої як - електронна книга, телефон на Андроїд (android), айфон, ПК (комп'ютер), айпад.
Якщо ви є правовласником книги «Тарасова ніч» Тараса Шевченко і бажаєте, щоб ми видалили її з нашого книжкового сайту, будь ласка, напишіть нам на пошту abuse.knigi@gmail.com і ми в найкоротші терміни її видалимо.
