Вірш «Сосна (“На півночі дикій…”)»
Михайло Лермонтов

Вірш «Сосна», або ж «На півночі дикій…» Михайла Лермонтова чудово ілюструє головну тенденцію в творчості письменника. Лермонтова сміливо можна назвати талановитим та видатним письменником, твори якого не втратили свою актуальність й донині. Причиною цього стали не тільки його вміння в написанні історій, а й використані мовити, які не можуть застаріти. Одним з таких мотивів висвітлений в вірші «Сосна», та стосується людської самотності та туги за ніколи незнаним, розділеним коханням. Цю тему легко назвати головною не тільки для цього твору, але й для всієї творчості письменника. Вірш вражає своєю емоційністю та тими образами, які змальовує автор.

Головним ліричним героєм твору стає Сосна, що стоїть далеко на півночі, та відчує тугу від самотності, яку неможливо подолати. Так само сум відчуває й Пальма, що стоїть на іншому кінці світу далеко від рідної душі. Письменник показує чудові образи, які символізують близьких людей, що розділене непереборними обставинами долі.

Трагізм полягає в тому, що близькі за духом душі, не можуть бути разом, й приречені завжди бути на самоті. Все, що бачить читач під час ознайомлення з історією – сон сосни, яка мріє про щасливе життя поряд з пальмою, але ця мрія навіки залишиться нездійсненною.

Щодо використаних художніх засобів, то вони не полишать байдужим нікого, хто прочитає вірш. Метафори та епітети наділяють дерева людськими рисами, роблять їх образи живими, в той час як за допомогою порівнянь та антитез письменник демонструє головну тему. Дрімота сосни на далекій півночі може означати багато речей, проте це можна порівняти з долею самого письменника, який часто опинявся далеко від рідних країв. В цьому контексті сосна є невиправданими та нездійсненними мріями, що можуть бути реальними тільки в сні.