Вірш «Шепіт… Ніжний звук зітхання…»
Афанасій Фет

Вірш «Шепіт… Ніжний звук зітхання…» Афанасієм Фетом було написано у 1850 році, а розповідає поет у цьому ліричному творі про інтимні відчуття, які огортають двох закоханих під час побачення у вечірній час. Особливістю поезії Фета є поєднання пейзажних описів з любовними сценами, і у даній роботі він від своєї традиції не відступає.

Ліричний герой, який прийшов на побачення з коханою жінкою, помітно хвилюється, що виражається у великій кількості (як для такого невеликого вірша) незакінчених речень. Описуючи внутрішні переживання героїв, автор розкриває тему кохання, яка є головною у цьому творі. Переплітаючись з описами прекрасних пейзажів, «картинка», яка має виникати перед очима читачів, стає яскравішою, романтичнішою і емоційнішою.

На початку поет розповідає про те, що відбувається між закоханими, коли вони лише удвох. Тут і ніжний шепіт, і зітхання, і розмова двох душ. А далі відчувається, що між героями посилюється пристрасть. Слова вже не потрібні, коли є поцілунки, а якщо вони ще й змішуються зі сльозами, це вказує на те, що почуття охопили закоханих дуже сильні, емоції їх просто переповнюють.

Любовне напруження з кожною секундою зростає, а час пролітає так швидко, що герої й не помічають, як минають години. На завершення ночі вказує останній рядок вірша, де згадується зоря.