Вірш «Рядок з автобіографії»
Оксана Забужко

Вірш «Рядок з автобіографії» Оксана Забужко вперше надрукувала у 1990 році у своїй збірці «Диригент останньої свічки». Українська письменниця і поетеса даним твором вирішила нагадати людям про те, якими чеснотами і моральними якостями завжди виділялись українці. Забужко оспівує і патріотичність, і вірність рідній країні, і чесність, а також наголошує на тому, що українська нація здавна була духовно багатою.

Авторка засвідчує свою гордість предками, які були сміливими, сильними, розумними, культурними людьми. Вона пишається тим, що народилась на тій же землі, по якій вони колись ходили. Поетеса вважає, що дуже важливо зберігати родову пам’ять, бо якщо її втратити, це буде не просто поразкою, а справжньою катастрофою на національно-історичному рівні.

Читаючи вірш, можна відчути емоційну напругу, яка поступово лише зростає, а не зменшується. А останній рядок вірша вказує на те, яким величним сприймає український народ письменниця. У ньому виражається кульмінаційний момент, до якого й вели всі попередні поетичні рядки.

Розповідаючи автобіографію, Забужко згадує і ті страшні місця, у яких її предкам довелось побувати, а багато хто там і загинув. Йдеться про виправні колонії-табори, наприклад, Колиму і Магадан, куди громадян відправляли на виправні роботи. А вони, виживаючи навіть там, показували міць усього свого народу.