«Пригоди тричі славного розбійника Пинті»
Олександр Гаврош

У глухому верховинському селі Три Пеньки з’являється на світ хлопчина, який на хрестинах відкидає «порядні» символи ремесел і хапається за люльку-забавку місцевої ворожки. Ім’я його — Григор, але всім він швидко стане відомий як Пинтя. Коли колотнеча й пошесті забирають батьків, малого виховує нанашка Зубаня — відома відьма. Пинтя зростає дужим, норовливим і гострим на язик. Справжній перелом стається, коли він тікає в ліси й потрапляє до самітного опришка Андрія Мухи. Старий учить його стріляти, кидати бартку, прудко думати й чесно ділити здобич із бідняками.

Після випробувань Пинтя стає наступником Мухи й збирає власну ватагу: Івана Качулку із лицарською шаблею, хитруна Василя Шпіньку, мовчазного Доманича, благородного «Графинчика», молодого Гаталу та вірного пса Люципера. Їхня криївка — ведмежа печера під скелею Чортів Зуб. Головні противники ватаги — пани-кровопивці Бебекало, Нагаєвський і барон Чмирик, а також капітан замкової варти Штефан Смоляк і віденський слідчий барон фон Ґутентаґ. Пинтя викрадає овечі отари просто з-під носа пана, колисає самого Нагаєвського на панському ліжку-гаю, «продає» баронові підробні мощі й зриває розкішні бали, вивозячи шляхетних паній у килимі просто з опочивальні. За голову Пинті призначають фантастичну винагороду, у тюрмах катують його друзів, а на торговицях готують шибениці… Та кожна спроба впіймати опришка обертається фарсом: він рятує приречених, викручується з пасток і ще й глузує з муштрованого війська.

Коли здається, що сили нерівні, Пинтя показує, що справжня міць — у підтримці простого люду й непохитній вірі у справедливість. Чи залишиться він у горах вільним вітром, чи зійде в долину під новим іменем — дізнаєтеся лише на останніх сторінках.

Чому цю книгу варто мати на полиці

• Карпатський колорит. Діалоги, приповідки, пісні й навіть кулінарні подробиці занурюють у гуцульську стихію так, що ви відчуєте запах димної колиби й смак бринзи.
• Пригоди без упину. Перестрілки, кмітливі афери, погоні кіньми, підкопи під тюремні мури — кожен розділ підкидає нову «бомбочку» сюжету.
• Гумор і світлість. Попри розбійницькі шаблі й панські батоги, оповідь сповнена доброго сміху й теплого людського співчуття.
• Актуальна мораль. Хоч дія відбувається «коли сам цісар під стіл пішки ходив», питання гідності, соціальної нерівності й сили громади звучать напрочуд сучасно.
• Читати самому й дарувати підліткам. Тут і казкова легкість, і дорослі підтексти; книжка однаково захопить 12-річного шукача пригод і дорослого любителя якісної історичної прози.

Не чекайте, поки хтось інший розповість легенду про Пинтю. Візьміть книжку, розгорніть перший розділ — і вже за кілька сторінок ви почуєте свист його пищавки в тумані гір, дзенькіт бартки об черес і сміх ватаги, що готується до чергової «справедливої крадіжки».
Це історія, після якої хочеться жити відважніше й сміятися голосніше.