«Пісня мандрівного спудея»
Юрій Андрухович

Вірш «Пісня мандрівного спудея» Юрія Андруховича, написаний у 2013 році, можна назвати медитативно-ліричним твором, бо з його допомогою автор виражає своє внутрішнє єство і розповідає людям, що саме для цього й потрібна поезія тим, хто її пише.

Особливість твору у тому, що у ньому немає римування, тобто це білий вірш, але поет використовує різні художні засоби, такі як метафори та порівняння, а також деякі фольклорні символи. А ліричним героєм є людина освічена і розумна.

Головна ідея, яку письменник хотів донести до читачів, у тому, що для будь-якої творчої людини, а для поетів особливо, продукти її літературної діяльності не лише допомагають виразити внутрішні переживання, емоції і думки з того чи іншого приводу, а це дещо значно більше і важливіше.

З допомогою своїх творів митець може продовжити існування у цьому світі, оскільки навіть тоді, коли його вже не буде в живих, все те, що він встиг написати, існуватиме й далі. Так проходитимуть десятки, навіть сотні років,а пам’ять про поета, письменника чи ще якогось творця залишатиметься, люди продовжуватимуть насолоджуватись його роботами.

Цікаво, що ліричний герой Андруховича у цьому вірші називає «маленькими чортенятами» свої віршовані рядки і цілі твори, які мають «чарувати» людей, що їх рано чи пізно будуть читати.