Перебендя старий, сліпий, Хто його не знає? Він усюди вештається Та на кобзі грає. А хто грає, того знають І дякують люде: Він їм тугу розганяє, Хоть сам світом нудить. Попідтинню сіромаха І днює й ночує; Нема йому в світі хати; Недоля жартує Над старою головою, А йому байдуже; Сяде собі, заспіває: “Ой не шуми, луже!” Заспіває та й згадає, Що він сиротина, Пожуриться, посумує, Сидячи під тином.
Отакий-то Перебендя, Старий та химерний! Заспіває про Ч а л о г о- На Г о р л и ц ю зверне; З дівчатами на вигоні — Гриця та веснянку, А у шинку з парубками — С е р б и н а, Ш и н к а р к у З жонатими на бенкеті (Де свекруха злая) — Про тополю, лиху долю, А потім —У г а ю; На базарі — про Л а з а р я, Або, щоб те знали, Тяжко-важко заспіває, Як Січ руйнували. Отакий-то Перебендя, Старий та химерний! Заспіває, засміється, А на сльози зверне. Вітер віє-повіває, По полю гуляє. На могилі кобзар сидить Та на кобзі грає. Кругом його степ, як море Широке, синіє; За могилою могила, А там — тілько мріє. Сивий ус, стару чуприну Вітер розвіває; То приляже та послуха, Як кобзар співає, Як серце сміється, сліпі очі плачуть… Послуха, повіє… Старий заховавсь В степу на могилі, щоб ніхто не бачив, Щоб вітер по полю слова розмахав, Щоб люде не чули, бо то боже слово, То серце по волі з богом розмовля, То серце щебече господнюю славу, А думка край світа на хмарі ґуля. Орлом сизокрилим літає, ширяє, Аж небо блакитне широкими б’є; Спочине на сонці, його запитає, Де воно ночує, як воно встає; Послухає моря, що воно говорить, Спита чорну гору: «Чого ти німа?» І знову на небо, бо на землі горе, Бо на їй, широкій, куточка нема Тому, хто все знає, тому, хто все чує: Що море говорить, де сонце ночує. Його на сім світі ніхто не прийма. Один він між ними, як сонце високе. Його знають люде, бо носить земля; А якби почули, що він, одинокий, Співа на могилі, з морем розмовля,— На божеє слово вони б насміялись, Дурним би назвали, од себе б прогнали. “Нехай понад морем,— сказали б,— гуля!”: Добре єси, мій кобзарю, Добре, батьку, робиш, Що співати, розмовляти На могилу ходиш! Ходи собі, мій голубе, Поки не заснуло Твоє серце, та виспівуй, Щоб люде не чули. А щоб тебе не цурались, Потурай їм, брате! Скачи, враже, як пан каже: На те він багатий. Отакий-то Перебендя, Старий та химерний! Заспіває весільної, А на журбу зверне.
Аналіз вірша «Перебендя» Тараса Шевченко
Вірш «Перебендя» Тарас Шевченко написав у Петербурзі орієнтовно у 1839 році, але точна дата невідома. Інформація є лише про дату першого друку даного поетичного твору – 1840 рік. Саме тоді вийшов «Козар», у якому поет зазначив, що присвячує вірш Є. Гребінці. Але, що цікаво, цієї присвяти вже не було у наступних виданнях. Чому Шевченко її прибрав – невідомо.
З цього вірша у творчості Тараса Григоровича з’явився новий образ – кобзаря, тобто народного співця, який залишився з ним до кінця життя. Шевченку на момент написання твору було лише 25 років, але його роздуми про життя і про місце у ньому творця (поета) були глибокими і філософськими. Перебендею у народі називали людину, яка у чомусь ніби трохи божевільна, але при цьому цікава і талановита. Але у Шевченка це ще й ім’я головного героя, народного співця, який розважає народ своєю творчістю.
Перебендя – чоловік, який може і розвеселити людей, і до сліз розчулити, і пораду корисну дати, бо він відчуває настрій глядачів/слухачів і прагне дати їм те, у чому вони мають потребу. Тому його люблять і поважають. Перша частина вірша присвячена саме йому.
А от у другій половині Шевченко трансформує образ кобзаря на узагальнений образ поета – романтика, який може спілкуватись з Богом. Щоправда, місце, з якого можна вести бесіди з Господом, має бути спеціальним. А якщо точніше, то мова йде про могилу чи курган, насипаний там, де поховано воїна-героя.
Про поетичне слово Тарас Григорович говорить як про божий дар, який людина отримує і повинна нести його людям через творчість. Ніхто не має права судити поета, але сам він має розуміти свою відповідальність за слова, які говорить, за те, як впливають вони на інших. Поет має використовувати свій дар, щоб доносити до людей правду, але робити це так, щоб не ранити їх словами. Давати їм розраду, якої вони іноді так потребують, але й не обманювати лише заради заспокоєння. Це місія, яка не кожному по плечу.
Ми НЕ розповсюджуємо книгу (файли) безкоштовно для скачки, оскільки це порушує Авторське право. Наш сайт носить виключно інформативний характер, де читачі можуть ознайомитися цікавим описом книги від нашого сайту, з анотацією від видавництва, відгуками та цитатами з книжки. Для того щоб отримати книгу, ми пропонуємо пропонуємо вам список посилань інтернет-магазинів для того, щоб ви змогли купити, слухати читання книги (аудіокнигу в mp3 (мп3)), завантажити / скачати або читати онлайн повну версію книги «Перебендя» Тараса Шевченко та насолоджуватися нею.
Як правило, на сайтах-партнерах ви зможете знайти такі формати книги «Перебендя» Тараса Шевченко: fb2 (фб2), txt (тхт), rtf (ртф), epub (епаб), pdf (пдф) українською мовою, які підійдуть на такі пристрої як - електронна книга, телефон на Андроїд (android), айфон, ПК (комп'ютер), айпад.
Якщо ви є правовласником книги «Перебендя» Тараса Шевченко і бажаєте, щоб ми видалили її з нашого книжкового сайту, будь ласка, напишіть нам на пошту abuse.knigi@gmail.com і ми в найкоротші терміни її видалимо.