Вірш «На Великдень, на соломі»
Тарас Шевченко

Вірш «На Великдень, на соломі» Тарас Шевченко написав у 1849 році, коли знаходився на острові Косарал. Поет нерідко звертався у своїй творчості до теми дитинства, і особливу увагу він приділяв образам дітей, які живуть у скруті, переживають важкі часи, несуть свою важку ношу на маленьких і тендітних плечиках. Серце його боліло не лише за маленьких громадян, а й за всю Україну, за народ, який він дуже любив і глибоко відчував його нескінченні страждання.

Почавши читати вірш «На Великдень, на соломі» Тараса Шевченка українською мовою, ви станете ніби спостерігачем ситуації, яку він описує. Дійство відбувається у святковий день – Великдень, а дійовими особами є діти, які один поперед одного вихваляються, хто який подарунок отримав.

Вони із захватом розповідають про свої обновки, і лише одна дитинка, кругла сирота, мовчки сидить осторонь. Для неї подарунком було вже те, що вона змогла пообідати в гостях у священика…

Ні про що інше малятко, у якого немає матінки і татка, навіть мріяти не може – ось така важка доля сирітська. І таких нещасних дітей було багато в Україні в роки життя Шевченка, а серце його розривалось від жалю до них, тому й відображалось це у творчості. Вірш став основою для музичного твору – у 1961 році Богдана Фільц створила романс із назвою «Сирітка».