«Конотопська відьма»
Григорій Квітка-Основ'яненко

Книгу «Конотопська відьма» Григорій Квітка-Основ’яненко написав у 1833 році, але опубліковано її було лише через 4 роки. Це сатирично-фантастичний твір, у якому є 14 розділів і фінальна частина, яка називається «закінченіє». Але цікаво, що починається кожен з цих розділів одними й тими ж словами, які швидко стали крилатими – «смутний і невеселий».

Саме у такому настрої був конотопський сотник Микола Забрьоха, головний герой твору, з опису якого все і починається. А причиною його смутку була вчорашня подія, себто поїздка до дівчини, яку він хотів посватати, але отримав у відповідь гарбуза (відмову). Щоправда спілкувався герой не з самою Оленою, а з її братом, який їй і за матір і за батька, бо живих батьків у них вже немає.

Та недовго просидів у своїх думах Забрьоха, бо прийшов до нього писар, щоб доповісти про кількість козаків у сотні. Після цього Микола отримав наказ йти у похід разом з козаками, але його від цієї справи одразу ж відмовив той самий писар, який стверджував, що потрібно займатись іншим – «полювати» на місцевих відьом.

Чомусь люди вважали, що це відьми винні у тому, що в Конотопі дощу вже давно не було. А щоб визначити, хто ж із місцевих жінок справді відьма, було організовано таку «перевірку»: їх зібрали біля озера і по черзі почали кидати у воду. Відьмою вважали ту жінку, яка не потоне, а зможе сама випливти… А чим усе це обернулось далі, краще вже прочитати у повісті.