Вірш «Іще горять в душі бажання…»
Федір Тютчев

Вірш «Іще горять в душі бажання…» Федора Тютчева було написано у 1848 році, а «народились» поетичні рядки у поета під впливом сильних емоції, які були в його душі. Ліричний герой знає, що таке справжнє кохання, бо саме воно все ще живе в його серці, хоч коханої жінки поруч немає вже давно. Як виявляється, смерть людини не може стати причиною, щоб її розлюбили…

Дружина Тютчева померла у молодому віці, але він так її і не розлюбив. І навіть новий шлюб та діти, які у ньому народились, не змогли згасити почуття поета до жінки, яка була для нього колись єдиною. Тож виходить, що цей твір автора можна вважати автобіографічним, бо вустами головного героя він розповідає про власні переживання.

Письменника гнітило почуття вини, бо він вважав, що теж якимось чином причетний до того, що Елеонора померла так рано. Цей гріх «лежав» важким тягарем на його душі, тому поет шукав хоч якийсь спосіб, щоб зняти цей камінь з себе, спокутувати свою провину. Це викликало у нього внутрішній конфлікт і прагнення жаліти себе. Емоції шукали вихід, і він був якраз у поезії.

Ліричний герой вірша також страждає, настрій його трагічний, і це одразу відчувається. Він постійно бачить перед собою образ коханої, хоч і знає, що разом їм вже ніколи не бути. Так проходять години, дні, тижні, минає його життя…