Вірш «Гітара»
Федеріко Гарсія Лорка

Вірш «Гітара» Федеріко Гарсія Лорка писав протягом п’яти років, а надрукували його вперше у 1931 році. Твір увійшов до збірки автора з андалузькими народними піснями під назвою «Канте Хондо». Сюжет його розповідає про закоханого чоловіка, який приходить з гітарою в руках під балкон коханої жінки і починає грати серенади. Музика звучить така, що здається, ніби то не інструмент, а саме серце видає ці пісні. А на ранок кабальєро вже лежить мертвий…

У цьому віршованому творі гітара оживає. Для автора вона стає живою істотою, яку він наділяє певними якостями. У нього вона може плакати, співати, танцювати, ридати. Усе це відбувається незалежно від дій людини, яка на ній грає. Інструмент живе власним життям і діє самостійно. Гітара є частиною навколишнього світу, у який гармонічно вписана автором. Але й усе, що її оточує, так само є живим – вода, вітер чи пісок. У поета персоніфіковане все, бо коли плаче гітара, то плакати починає і все навкруг – таку сильну емоцію вона може передати.

У вірші є ще один важливий образ – серце. Воно пробите гострими мечами (ножами), яких налічується аж 5 штук, і це викликає асоціацію з іншим відомим образом – Діви Марії, у якої серце пронизане гострими лезами. Так читач розуміє силу і гостроту страждань ліричного героя.

Цікавим є поєднання зорових і звукових образів – між собою вони пов’язані нерозривно. Це пояснюється тим, що для Лорки природа і Бог єдині, тому все, що існує, створене з однієї речовини, а значить, вона може перетікати з однієї «ємності» в іншу. Такий світогляд називається пантеїзмом, і його ідеї близькі поету.

Відчувається, що автор надихався фольклорними образами, коли працював над віршем, але він їх не повторював, а лише передавав дух країни і іспанського народу. А власне світобачення він продемонстрував через модернізм у відтворенні образів. З художніх засобів поет використав порівняння, персоніфікацію, алітерацію та паралелізм.