
Франк Тільє (Franck Thilliez) – французький письменник і сценарист, автор кримінальних та психологічних трилерів, у яких розслідування переплітаються з нейронаукою, медициною, технологіями й дослідженням людського насильства. Найвідоміші його персонажі – поліцейські Франк Шарко та Люсі Енебель. Українським читачам він також знайомий за романами «Незавершений рукопис», «Це було двічі», «Лабіринти», «Пазл», «Запаморочення» та «Норфервілль».
До професійної літературної кар’єри Тільє працював інженером. Зацікавлення наукою збереглося й у письменництві: його герої шукають злочинців, розбираючись у механізмах пам’яті, спадковості, психічних розладів або поширення інфекцій. Однак наукова загадка майже завжди має особисту ціну для тих, хто намагається її розв’язати.
Франк Тільє народився 15 жовтня 1973 року в Аннесі. Попри місце народження біля Альп, його життя тісно пов’язане з північчю Франції, зокрема регіоном Па-де-Кале. У біографії письменника важливе місце займають Лілль, де він навчався, та околиці Ланса.
Вищу освіту Тільє здобув у Ліллі, в Інституті електроніки та цифрових технологій ISEN. Отримавши інженерний диплом, він почав працювати у сфері інформаційних технологій. Певний час його робота була пов’язана з металургійним підприємством у Дюнкерку. Перші романи він писав паралельно з основною професійною діяльністю.
Інтерес до розповідання історій виростав із захоплення книжками та кіно. Письменник згадував, що його приваблювала здатність вигаданого сюжету викликати страх, цікавість і сильні переживання. Серед важливих для нього авторів – Стівен Кінг, Жан-Крістоф Ґранже та Моріс Леблан. Згодом бажання самому створювати такі історії перетворилося на регулярну працю.
Літературний дебют Франка Тільє – роман Conscience animale, опублікований 2002 року. Наступним важливим кроком став Train d’enfer pour Ange rouge, перше видання якого бібліографія Національної бібліотеки Франції датує 2003 роком. Саме в цій книжці з’явився комісар Франк Шарко, майбутній постійний герой письменника.
Ширше визнання принесла La Chambre des morts, видана 2005 року у видавництві Le Passage. У цьому романі читачі познайомилися з Люсі Енебель. Книжка отримала читацьку премію фестивалю Quais du Polar 2006 року, а 2007-го – Prix SNCF du polar français. Це були конкретні етапи професійного визнання, після яких письменницька діяльність отримала нові можливості.
У 2007 році Тільє залишив роботу інженера, щоб повністю присвятити себе літературі. Того самого року вийшов роман La Mémoire fantôme, а La Chambre des morts дістався кіноекранів. Таким чином, перехід до письменництва збігся з розширенням його творчості одразу у двох напрямах: продовженням історій знайомих персонажів і появою екранних адаптацій.
Спочатку Шарко й Енебель діяли в окремих романах. Їхні шляхи перетнулися у Le Syndrome E, опублікованому 2010 року. Люсі розслідує загадку кіноплівки, перегляд якої спричиняє втрату зору, тоді як Шарко працює над справою про знайдені тіла. Дві лінії поступово виявляються частинами одного злочинного задуму.
Поєднання персонажів дало авторові можливість розвивати тривалу історію стосунків поряд із новими розслідуваннями. Шарко та Люсі мають власне минуле, втрати й вразливі місця. Тому чергова справа для них рідко залишається суто службовим завданням, а наслідки пережитого переходять із книжки в книжку.
До важливих романів циклу належать Gataca, Atomka, Angor, Pandemia, Sharko та Luca. Автор змінює наукові й суспільні теми розслідувань, зберігаючи знайомих героїв. Для послідовного знайомства з їхніми особистими історіями доречно дотримуватися порядку публікації.
Окреме місце займає роман 1991, виданий 2021 року. Тільє повернувся до початку поліцейської кар’єри Шарко, коли той прибуває працювати до Парижа. Письменник пояснював цей вибір бажанням знову побачити героя молодим і розповісти про його становлення. Такий погляд у минуле розширює цикл без необхідності щоразу рухати персонажа далі за віком.
Наукові теми в романах Тільє виконують сюжетну функцію: від певного біологічного чи психологічного механізму може залежати спосіб злочину, поведінка свідка або можливість правильно витлумачити докази. Особливо послідовно автор звертається до пам’яті, психіатрії та роботи людського мозку. Його персонажам доводиться сумніватися навіть у власному сприйнятті.
Показовий приклад підготовки до написання – Pandemia, що вийшла 2015 року. Працюючи над історією поширення небезпечної інфекції, Тільє консультувався з дослідниками Інституту Пастера в Ліллі. Фахівці допомогли йому обрати правдоподібний механізм епідемії, запропонували літературу та пояснили можливі сценарії розвитку подій.
Після початку пандемії COVID-19 цей роман привернув додаткову увагу через подібність окремих обставин. Проте його точність пояснюється передусім дослідницькою роботою: письменник спирався на знання про інфекційні загрози, доступні ще до реальної кризи. Така підготовка дозволяє йому будувати переконливі припущення про те, як може розвиватися небезпечна ситуація.
Зв’язок автора з Інститутом Пастера не обмежився одним романом. Він бере участь у заходах на підтримку медичних досліджень і розмовах про взаємодію науки та художньої літератури. Для розуміння його творчості це суттєва подробиця: за вигаданими загрозами стоїть тривалий інтерес до реальної роботи дослідників.
Інший помітний напрям творчості Франка Тільє – пов’язані романи, які український видавець об’єднав у серію «Калеб Траскман». Тут важливі не лише злочини, а й сам процес розповідання: рукописи, вкладені історії, пропуски в пам’яті та неповнота доступних свідчень. Послідовність читання така:
У «Незавершеному рукописі» поєднуються історія письменниці Леани Морган, зникнення її дочки та розслідування після аварії, коли в автомобілі знаходять понівечене тіло. Уже сама назва вказує на принцип побудови книжки: читач має справу з історією, завершення якої потребує пошуку й переосмислення попередніх подій.
«Це було двічі» починається зі зникнення сімнадцятирічної Жулі Москато. Її батько Габрієль шукає доньку, але після ночі в готелі виявляє, що для нього ніби зникли дванадцять років. У «Лабіринтах» тема амнезії повертається через жінку, підозрювану у вбивстві, та історію, яку вона встигла розповісти психіатрові. Книжки поступово змінюють уявлення про вже відомі обставини, тому знайомство з ними у видавничому порядку допомагає зберегти авторські несподіванки.
Поза великими циклами Тільє часто використовує замкнений простір і обмежену кількість персонажів. У «Пазлі», французький оригінал якого з’явився 2013 року, Ілан і Хлоя беруть участь у грі «Параноя». Разом з іншими учасниками вони опиняються в покинутій психіатричній лікарні, де боротьба за грошовий приз перетворюється на значно небезпечніше випробування.
«Запаморочення», або Vertige, опубліковане 2011 року, пропонує іншу пастку: Жонатан Тув’є прокидається прикутим до скелі в холодній ущелині. Поряд перебувають його пес і двоє незнайомців. Обмежені ресурси, невідомі правила та недовіра між бранцями роблять виживання водночас фізичною і моральною проблемою.
У «Норфервіллі», що вийшов французькою 2024 року, ізоляція має ширший масштаб. Кримінолог-профайлер Тедді Шаффран вирушає до віддаленого гірничого містечка в Квебеку після звістки про загибель дочки. Суворе північне середовище та соціальна напруга між громадами стають частиною розслідування. Тут автор виходить за межі індивідуальної психологічної пастки й показує середовище, у якому насильство має тривалу передісторію.
Перша помітна екранізація творів Тільє – фільм La Chambre des morts, який зняв Альфред Лот. Стрічка вийшла у Франції 14 листопада 2007 року; серед виконавців ролей – Мелані Лоран і Жиль Леллуш. Кіноадаптація з’явилася лише через два роки після публікації роману.
У 2022 році TF1 показав серіал Syndrome E за романом Le Syndrome E. Франка Шарко зіграв Венсан Ельбаз, а Люсі Енебель – Дженніфер Декер. Ще одна адаптація, Il était deux fois за книжкою «Це було двічі», стала доступною на france.tv наприкінці грудня 2025 року, а телевізійний показ на France 2 розпочався 7 січня 2026-го. Це вільна інтерпретація роману: головну слідчу, Габрієль Москато, зіграла Оділь Вюймен.
Тільє також працює над оригінальними телевізійними задумами. Разом із Ніко Так’яном він стояв біля витоків серіалу Alex Hugo. За його концепцією створено й Vortex, показаний на France 2 у 2023 році: поліцейський через реконструкцію місця злочину у віртуальній реальності отримує можливість контактувати з минулим. Ці проєкти продовжують його інтерес до розслідувань, технологій і порушеної звичної картини світу.
Українською романи письменника видає «Фабула». Серед перекладених книжок – трилогія «Калеб Траскман», «Пазл», «Запаморочення» та «Норфервілль». Над «Незавершеним рукописом» і «Це було двічі» працював перекладач Леонід Кононович. Український каталог охоплює різні типи авторських сюжетів: від камерної боротьби за виживання до багаторівневих історій про пам’ять і вигадку.
У квітні 2026 року французькою вийшов роман L’Autre moi. Його героїня Сібіль після травматичного досвіду страждає на амнезію та тривожні сни. Разом із партнером, фахівцем із нейронаук, вона прибуває до закритої спільноти, пов’язаної із секретними дослідженнями. Так Тільє повертається до характерного для нього питання: як шукати правду, коли власна свідомість не дає надійної опори.
У вересні 2026 року з’явилася La Route du diable – роман жахів, підписаний іменем Калеба Траскмана. Використання імені вигаданого письменника продовжує гру між авторством і літературним персонажем. Події розгортаються на ізольованій північноамериканській дорозі, де зникли двоє молодих людей. Нові книжки показують, що Тільє продовжує розвивати свої основні теми, водночас змінюючи жанрові рамки: поліцейський трилер у його бібліографії співіснує з психологічною загадкою та горором.
Цікаві факти про Франка Тільє розкриють вам життя та особистість цієї людини, а фото, зображення допоможуть ще ближче з нею познайомитись. А тому ви будете по-інакшому сприймати книжки.
У нас ви можете читати коротку біографію (коротко, скорочено) письменника Франка Тільє українською мовою, но також є і повна біографія, автобіографія. Завдяки цьому ви зможете буквально намалювати в думці цілісний портрет творчої особистості, навіть не дивлячись на його фотографію.
У нас зібрані всі найвідоміші твори Франка Тільє. Ви можете також слухати аудіокниги. В списку повного зібрання творів є як відомі праці, так і ті, про які ви, можливо, навіть не чули. А тому читати буде дуже цікаво.
У кожного автора є проза або поезія в особистій колекції. Збірка віршів або історій в різних жанрах - це то, чим жила людина, і то, що вона хотіла залишити після себе. Творчість Франка Тільє саме така - з видатними творами, які варто прочитати.
Ви маєте змогу на нашому літературному портали читати онлайн або скачати повністю безкоштовно всі книги Франка Тільє українською у форматах: txt (тхт), fb2 (фб2), rtf (ртф), epub (епаб), pdf (пдф).
Одна відповідь до “Франк Тільє”
Франк Тільє- автор від Бога!!! Але чому на українській мові лише дві книжки???? Допоможіть хто може…!!!!