Вірш «Якби мені черевики»
Тарас Шевченко

Вірш «Якби мені черевики» Тараса Шевченка невеликий, проте дуже місткий в плані моралі, яку туди заклав письменник. Вірш одночасно апелює до двох тем: творчості та свободи. Ці дві теми є дуже схожими, адже творчість, а якщо точніше, то музика, неможлива без свободи. Щоб співати, не треба мати нічого, окрім бажання та натхнення.

Лірична героїня задає питання, яке окреслено в назві. Черевики їй потрібні для того, щоб нести свою музику людям, адже без них вона далеко не зайде. Проте можна побачити зміну її поглядів, адже музика буде лунати в будь-якому випадку, не дивлячись на те, є в неї черевички чи ні.

Тут простежується перша думка, яку заклав Кобзар, а саме те, що музика від початку є вільною, її неможливо якось обмежити чи принизити, це можна зробити лиш з людиною, але її спів все одно продовжить лунати. До речі, почавши читати вірш «Якби мені черевики» Тараса Шевченка українською мовою, простежується те, що автор не бачив джерела щастя в багатстві, навпаки героїня приймає те, що в неї талант, а не черевички.

Зрештою, героїня вирішує, що може піти і босою, адже це менша біль, ніж та, що охопила її від думки, що люди не почують її спів. В неї немає ні червоних черевиків, що є в інших, через її бідність, але в неї є туга всередині, адже вона немає волі, яку вона залишила в наймита.