«Тиша і грім»
Василь Симоненко

Книга «Тиша і грім» Василя Симоненка була надрукована у 1962 році, зібравши у собі поетичні твори автора, написані у різний час і під впливом різних подій. За тематикою вірші різні – є про війну і той слід, що вона залишила у серцях людей і на українській землі, а є про кохання і романтику.

Симоненко був патріотом і вірним сином України, тому їй він теж присвячував свої вірші. Та найголовніші думки, які він намагався доносити до людей через свою творчість, стосувались неповторності людського «я». Лише поважаючи себе, можна навчитись поважати інших. Кожен має пам’ятати про те, що він прийшов у цей світ у людській подобі, тому й поводитись має як Людина – бути порядним, чесним, шанобливим, уважним.

Читаючи вірші поета, можна відчути його душу, зрозуміти, що його хвилювало, що викликало особливо сильні емоції, за що він вболівав, до чого закликав інших. У його творах не знайти випадкових тем, бо сам він був людиною глибокою і не боявся висловлюватись про те, що турбувало не лише його, а й весь народ.

Важко переоцінити вклад Симоненка в українську літературу, поезію та культуру загалом. Він був серед тих, кого називали поетами-шістдесятниками, і з його віршів починався рух опору. У той час, коли вийшла дана збірка, для багатьох українців це стало ковтком свіжого повітря і знаком того, що духовне відродження нації почалось. Та й сьогодні, вже у 21 столітті, поезія Василя Симоненка не втрачає своєї актуальності і розкривається по-новому.