Вірш «Останній день літа»
Надія Красоткіна

Вірш «Останній день літа» Надії Красоткіної присвячено такому важливому для природи явищу, як зміна пори року. У творі описано останній літній день, який дає можливість попрощатись з найтеплішим періодом у році і підготуватись до зустрічі з наступним, тобто з осінню. Поетеса ніби малює пейзажну картину, тільки не фарбами, а словами, добираючи їх так влучно, що можна з легкістю уявити все те, про що вона говорить.

В останній день літа все навкруги ніби застигає, очікуючи зміну, яка прийде вже завтра. Та цей день все ще теплий, у ньому ще відчувається літо, яке не поспішає прощатись. Воно відходить тихо і спокійно, даруючи людям «проміння сонячне і квіти», щоб у кожного був ще хоч один привід для радості. У цей же час в небі летять журавлі. Куди вони прямують – невідомо, але своєю появою вони нагадують, що попереду осінь і холоди. Від розуміння невідворотності цих змін стає трохи сумно.

Літо проходить дуже швидко. Ось ніби вчора його всі ще тільки чекали і закликали, а сьогодні вже доводиться прощатись. Без нього буде сумно і холодно, і чекати на наступне тепле літечко доведеться цілий рік, а це так довго. У фінальній частині поетеса нагадує про те, що осінь теж прекрасна пора року, яка зачаровує своїми барвами, та все ж іще не хочеться її зустрічати, бо не встигли люди насититись літом.

Про швидкоплинність часу у творі згадується декілька разів, що вказує на важливість усвідомлення цього факту, яке приходить лише з віком. У дитинстві, наприклад, час сприймається інакше, тому й літо дітям здається довгим. А от дорослі не встигають і оком змигнути, а воно вже промайнуло і потрібно з ним прощатись, а до зустрічі з осінню готуватись.

Коли літо тільки починається, люди радіють, їм навіть здається, що триватиме воно дуже довго. Але час пролітає миттєво, як і життя. У вірші літо символізує молодість, енергію, а осінь – це зрілість, за якою йтиме вже й старість (зима). От тому і прощатись з літом так не хочеться, бо це молодість, яка минає.