Вірш «Господь багатий нас благословив»
Олег Ольжич

Вірш «Господь багатий нас благословив» Олег Ольжич написав у 1933 році, щоб нагадати людям, як важливо дослухатись до голосу свого серця і займатись тією справою, до якої лежить душа. Життя лише видається довгим, а насправді ж воно коротке і так швидко минає, що не можна витрачати його на ті заняття, які не приносять радості і задоволення.

Автор звертається до українців і говорить, що в них є характер, який і дозволить стати переможцями у боротьбі за свою свободу і національну гідність. Нікому не вдасться поставити Україну на коліна, бо її народ має нескорений дух і не вірить тим, хто дає якісь там «солодкі» обіцянки.

У творі є ліричний герой, який закликає жити не пустим життям, а боротись і вірити у перемогу. На думку поета, українці – це нація духовно багата, і саме це дає силу людям, тому вони й зможуть вибороти свою свободу. Ліричний герой тут сміливий, мудрий та рішучий, він не відмовляється від радостей і насолод життя під впливом страху. Навпаки, він цінує кожну мить, насолоджується нею і вірить у майбутнє, яке неодмінно буде світлим і вільним.

Поет знає, що Бог дає людям життя, яке вже сповнене усього того, що потрібно для щастя. А найголовніше, що Божих дарів ніхто не здатен забрати, жоден ворог не в силах цього зробити. Тож варто йти за покликом серця, дихати на повні груди, жити без страху і боротись за свободу. Ольжич вірив у силу духу українського народу і хотів про це сказати всьому світу.

Якщо аналізувати вірш у контексті життя автора, то варто зазначити, що Ольжич присвятив усього себе боротьбі за національну ідею, тому слова його – це не просто заклики, а вираження власних переконань. І в той же час він розмірковує про те, що у кожної людини є якісь таланти і їх потрібно розвивати, а не витрачати намарно.

У творі використано чимало художніх засобів, серед яких повтори, епітети, метафори та персоніфікація. Окрім того, автор вживає застарілі слова, біблеїзми та архаїзми.