Вірш «Галерник»
Луїс де Гонгора

Вірш «Галерник» Луїс де Гонгора присвятив темі долі, на яку ніхто не може вплинути, бо це просто не в компетенції людини. Всесвіт такий великий і різноманітний, у ньому так багато всього є, а людина – лише малесенька його частина, яка мало на що може впливати, якщо поглянути на реальність глобально. Життя може бути непередбачуваним, і є лише маленька частинка подій, які можуть у чомусь залежати від людини та її дій, а в усьому іншому доводиться покладатись на Долю.

У своєму творі автор говорить ще й про відчуття неволі, яке є у головного героя. Він невільник, який знаходиться разом з іншими такими ж рабами на галері і змушений важко працювати, виконуючи чужі накази. І хоч ця неволя фізична, бо його силою тримають на галері, символізує герой неволю загальну, притаманну усім людям, оскільки кожен «прикутий» до своєї долі, яка визначається десь на небесах.

Бурхливе море – це життя, яке може бути різним, а човен – людина, яку несуть хвилі, і нічого вона з цим вдіяти не може, бо за неї вже все вирішили вищі сили. Як би вона не намагалась впоратись зі стихією, а течія все одно нестиме човника у свій бік.

Так і головний герой нічого вдіяти не може, тож лишається йому тільки згадувати життя на свободі, родину і той край, де пройшло дитинство, і сподіватись, що вдома його ще чекає дружина, бо надія – це все, що у нього тепер є.