Вірш «Дощ (“Благодатний, довгожданий…”)»
Максим Рильський

Вірш «Дощ (“Благодатний, довгожданий…”)» Максимом Рильським був написаний у 1925 році. Невеликий за розміром, але змістовно насичений – саме так можна сказати про даний поетичний твір. У ньому автор говорить про звичайне явище природи, але описує його так, що воно починає сприйматись як справжнє диво, як те, чому буде радіти все живе на світі.

Поет створює багато образів – зорових, слухових, додає і образи кольорів. Усе це в поєднанні дає можливість читачам чітко уявити картинку, відчути те, про що говорить поет. Так вірш вже не залишається просто текстом, а оживає в уяві кожної людини.

Якщо Рильський вирішив присвятити дощу цілий вірш, значить, він усвідомлював, наскільки це явище важливе для природи. Йому хотілось і іншим нагадати, що то не просто вода ллється з небес, а цілющу вологу отримують земля, рослини, дерева. Якщо б його не було, то у людей би не вродив урожай, не стало б хліба, все б просто висохло і загинуло. Дощ – це той «гість», якого чекають з нетерпінням, особливо, якщо він довго не приходить. Селянам без нього ніяк не обійтись.

Земля – це ще один образ, який використовує поет. Вона згадується лише раз, але й цього достатньо, щоб зрозуміти, що це символ матері. Він був важливим ще у язичницькі часи, і з того часу він вживається у значенні помічниці та захисниці, яка завжди поруч і допоможе, бо наділена магічною силою.

Поета радує не лише дощ, а й весь світ у його яскравих кольорах, що якраз і починають з’являтись після дощу. Це він «вмиває» будинки, що стоять «закурені», освіжає рослини, приносить полегшення людям. Природа стає ще красивішою і свіжішою після нього, незалежно від того, де – у місті чи в селі. Хоча саме люди, які живуть до землі ближче, відчувають цю радість більше.

Рильський використовує такі художні засоби, як порівняння, епітети і метафори. Після прочитання його вірша може навіть виникнути бажання за першого ж дощу вийти і під ним прогулятись (особливо, якщо це відбувається влітку).