Вірш «Барвношатна владарко, Афродіто…»
Сапфо

Вірш «Барвношатна владарко, Афродіто…» Сапфо присвятила тій самій прекрасній жінці, ім’я якої є у назві твору. Вважається, що цей вірш був ледь не першим у європейській поезії, який можна було віднести до жанру любовної лірики. Авторка звертається до богині кохання вустами ліричної героїні, яку переповнюють почуття, сила яких настільки потужна, що вона самотужки з ними впоратись не може.

Даний твір можна назвати хвалебною піснею, фактично гімном, який поетеса співає античній богині. Її лірична героїня часто звертається до Афродіти, перераховує її чесноти, достоїнства, досягнення і подвиги, захоплюється нею. Вірш емоційно насичений, у ньому є не лише звернення, а ще й повтори і оклики. Використовуються такі художні засоби як епітети, порівняння, метафори, а також анафора з антитезою.

Головна героїня поетичного твору переживає період нової закоханості, але це почуття приносить чомусь не щастя, а лише тугу. Але ж їй так хочеться бути щасливою, що вона готова звертатись навіть до богів, щоб вони їй у цьому допомогли. Тому і звучать її звернення і благання до Афродіти, яка може прийти і її врятувати від смутку та інших емоцій, які не дають радості.

Александрійським вченим вдалось колись зібрати цілу книгу віршів Сапфо, і дана поезія стала першою у цій збірці, показуючи поетесу пристрасною і емоційною натурою.