Вірш «Закувала зозуленька»
Тарас Шевченко

Вірш «Закувала зозуленька» Тараса Шевченка – це рефлексія поета на своє дитинство. Важко сказати, що молоді літа найвідомішого письменника України були легкими. Рання смерть матері, а згодом і батька залишили його сиротою, що мусила виживати та боротись за самого себе, не маючи на кого спертись. Тема осиротіння є важливою віхою в творчості Кобзаря, адже через віршовані рядки він міг переосмислити своє минуле.

Твір дуже сильно грає на контрасті природи та її краси, й разом з тим людського горя, що розгортається на фоні пейзажу. В центрі є два образи: зозуля, що символізує собою природу, та дівчина – лірична героїня, що плаче через те, що є круглою сиротою без батьків. Вона не має нічого за спиною, бо якби були батьки, то була б і вона багата, але вона залишається такою ж самотньою. До речі, якщо почати читати вірш «Закувала зозуленька» Тараса Шевченка українською мовою, простежується, як автор бачив самого себе в дитинстві через призму творчості .

В своїй бідності вона бачить й причину того, що залишається одною. Немає хлопця, якому була б потрібна така дружина. Через це вона сидить в зеленому гаї, де тільки соловей може її вислухати та прийняти той біль, що вона відчуває. Трагічність віршу дозволяє зрозуміти, як насправді всередині відчував себе Кобзар, коли думав про своє минуле.